Знову похолодало, цілий день дуже вітряно, просто не встигаю протоплювати піч, все одразу видувається. А на вечір зарядило снігом, добряче так накурило і лежить. Брр, холодрига. За вікном і у трубах завива вітер.
Проліски вирішили що ще встигнуть поцвисти поки зима настане.
Я в попередніх постах писав, як для Київського депутата різали заповідні дуби, а це те що полишали і вивезти ніхто не може, бо дуже крута гора.
Поспілкувались з місцевою козою, дуже прикольна, цікава і весела. Вирішили було і собі на весну завести пару, але після сімейної наради передумали, Оксана згадала, що їх потрібно доїти, а це важче чим корову.
На природі його сила і голос відчуваються значно сильніше чим у місті. Тут він летить по полям у повну силу і дратується налетівши на стіну твого дому й починає її зло шарпати і завивати у шпарини, так ніби ти маєш втекти з його шляху.
В таку погоду витяжка працює як вдувалка, через неї влітає крижане повітря у дім і все студить, довелось завісити. Потрібно шукати пористий поролон, щоб зробити у середині труби фільтр від таких випадків, або придумати якийсь інший варіант стримування холодного повітря.
Вчора гуляли сімейством по лісу і плавнях, красота. Ліс став прозорим і все видко далеко. Повітря кришталево холодне і п'янке.
Саме цікаве, що під пожухлим очеретом і береговими травами, суцільний килим, яскраво зелених водоростей, перцевої м'яти і ще чогось, й все це неймовірно пахне коли по ньому йдеш.
Надибали в лісі місця де пригодовують кабанів мисливці. Зроблена яма з болотом, неподалік розсипана кукурудза, а на дереві засідка звідки мисливець стрілятиме кабана. Ця засідка свіжа, а далі знайшли ще чотири старих, кабан більше не приходить на місце де його полювали.
Зараз сама хороша погода знайомитись із лісом, ще сухо, вже не має листя і далеко видно і головне не має комарів та змій, що дає змогу не кваплячись пороздивлятись на місцевості.
Поспілкувались з місцевою козою, дуже прикольна, цікава і весела. Вирішили було і собі на весну завести пару, але після сімейної наради передумали, Оксана згадала, що їх потрібно доїти, а це важче чим корову.
Ще довідався про місцевий метод утилізації не бажаних кошенят. Тут живність не топлять, а виносять у один з багатьох ярів, за кожною господою "закріплений " свій, і вішають у клітчатій сумці на дерево. Маю сказати, що так роблять тільки деякі індивідуми, решта людей не влазить у родинні справи своїх котів і вони самі регулюють свою кількість і в цьому їм допомагають собаки, лисиці, ласки, куниці, босуки, тхори та інші мешканці терену. І більшість мешканців села, знаходячи таку сумку у лісі, її розріже щоб випустити полонених.
А яри тут знатні, в нас неподалік дому починається один з найбільших у селі. Завглибшки він від 20-50 метрів і більше в деяких місцях. Стоїш на краю, а під тобою майже вертикальний схил і внизу старезні буки ростуть, а тобі до їх верхів'їв ще метрів десять.
Лазив я по ньому. Видертись по схилу на гору мені не вдалось, земля пухка і занадто круто, довелось іти аж до ріки. По дну місцями повилазили велетенські гранітні брили. Знайшов викладені з гранітних каменюк кола. Чи то могила якась стара чи щось містичне. Ну і купа черепів усяких звірів.
Немає коментарів:
Дописати коментар