Сільське життя, кавалки днів епізод 2

Недільні справи

Поїздка за мімімі

Довгий день сьогодні.

Ранок розпочався з снігу та морозу на дворі й відсутності води у крані, знову поламався насос на водонапірній вежі. А оскільки він тепер на балансі не в села, то коли буде вода ніхто не може сказати. То ж після сніданку довелось взятись за монтаж насосу в криницю, я його і так планував ставити, але не в таку ж погоду коли пальці німіють на вітрі.

Вже до обіду я зібрав до купи цю систему й вона запрацювала, що для мене дивно, знаючи які у мене стосунки з сантехнікою))) Та попри все насос качає й тепер залишилось почекати доки вода у криниці очиститься, хоча візуально вона кришталева, але з неї не брали воду (регулярно) декілька років. Тому ми хочемо здати її на аналіз, а поки вона буде для технічних потреб, а питну братимемо у сусіда. Залишається сподіватись, що водогін запрацює швидше, ніж брудні дитячі речі досягнуть критичної маси.

По денному сні Уласа, ми зібрались та поїхали купувати ще пару кролів у сусіднє село, ну як сусіднє, неподалік від Лохвиці))) А що було далі дивіться у відео.

І знову про кролів

Доки весна підкрадається, то я стараюсь встигнути зробити, що можу. Коптильня чекає свого часу, бо по ночах мороз і мурувати не можна.

На часі нова качеля для дітисьок, та оскільки я забув піонірку, то маю чекати доки Оксана прив'яже балку між деревами. а вже тоді я прилаштую гойдалку.

Про кози

Напишу це більше для Веліни, хоча можливо й для себе, розкласти по місцях досвід. 

Першу нашу козу ми завели частково спонтанно, було місце, можливість та цікавість, як тільки ці показники сумістились ми вирішили заводить. Пошукали по інтернетах породи, послухали людей та почали шукати Зааненську породу, як саму молочну.

Берту ми знайшли аж у Лубнах, їй тоді було 1.5 року і віддавали її дуже дешево.

Чужі кози

Завжди цікаво спостерігати, як змінюється людина в незвичному середовищі, так з'являється характер)))

Ось сьогодні настав день коли Веліна вирішила завести козу!!! Це при тому, що ще пів року тому вона боялась мух, впадала в бурхливу істерику від думки про миші і малювала хрест на пузі, що ніколи не матиме кота))) Ага, шшшаассс.

З ранку мотнулись у село Харківці, що неподалік від Лохвиці за козеням, з слів господині Аненської породи. Порода нам не важлива, але то не заважає.

Довезли козеня без пригод, вже навіть трохи випасли та поселили.

Діти діти. де вас подіти? В яму запхати...

Як мало потрібно для повного щастя дитині, трохи трави, болота та яма)))

Весняна хотячка

Весною чухається не тільки у батьків, діти теж чогось хочуть.

Еней вже тиждень скиглить, що хоче тваринку, це при тому що в селі тварин багато, але от він хоче щось з того що у нас не має. Сімейна рада, по скайпу, вирішила, що рибки та пташки-відмовити, єнот то дорого, хом'ячки підуть котам на корм. Тому Оксана, в котре, просунула тему кролів.

Щоб ви розуміли, всі ці роки я відбивався від них усіма кінцівками, а тут здався.

Трансформувавши клітку для курят, ми здійснили переїзд.

Весняне шопопало

Прийшли теплі дні й весняна хотячка до роботи.

День сьогоднішній

Продовжуємо тему

Квітка

Пейзажи

Наше село стоит на холме над рекой. Покажу вам красоты с этой стороны села.


Прошлый раз я показывал фотографии восточной части холма, теперь западная часть. 

Утиный пруд. Раньше он был арендован, там птицу и рыбу разводили, а теперь (со слов людей) в сельсовете поставили такую цену за аренду, что никому не нужно озеро, а то там разве что жемчуг выращивать что бы окупилось. Так что гуси и утки там теперь хозяева, ну и мужики которые рыбку ловят.

Ниже есть еще одно озеро, но оно в кадр не попадает.

Это уже виды с холма на долину реки Сула.









Вот все что в низу, это река и государственный заказник, птичий.

Поскольку никто теперь тростник не вырубает на дома и другие хозяйственные нужды, он просто захватил все русло, и речка местами выглядывает. Хотя еще в годы второй мировой, она была судоходной, но вырубили леса на нужды обороны и вода ушла.







Это новое кладбище в таком красочном месте над рекой. Новое, это где то с 80 прошлого века.
Есть еще старое, ему лет 300 приблизительно, крести там еще деревянные, резные из дуба, до сих пор стоят в зарослях деревьев.

Вон там на другом берегу оврага, в зарослях деревьев, старая земская школа, построенная в 19 веке. Шикарное здание в шикарном месте, до сих пор целое(только печки все на метал разворотили), даже полы живы и потолки метров по 5-6. Но стоит закрыта, в селе детей мало и их возят в соседнее село на автобусе учится.

Мировой заговор

Дальше следуют размышления о масонстве, мировом заговоре трансконтинентальных корпораций и просто жадных людях.

Пока мы не переехали жить в деревню, все страшилки о трансконтинентальных корпорациях, агрохолдингах, закупочных ценах на сельхозпродукцию, воспринимались как страшилка и что то странное.

Теперь я начал понимать, что при закупочной цене на молоко 1.80 за литр, селянину нет смысла держать корову, которая съедает за зиму 3 тонны сена. Такая же история со свиньями, бычками и другой живностью, которую скупают за копейки и живым весом. Нету прибыли человеку значит, и держать незачем.

С землей так же, смысл ее обрабатывать, если продать продукт некуда или дёшево, значит сдадим в аренду агрофирме и пофиг что она выльет туда тонны отравы. Вокруг нашего села, все земли у селян выкупила в аренду агрофирма и поливать ядами, удобрениями и гербицидами, они начинают как снег сошел и заканчивают с заморозками. Люди за свои паи, получают 2500 гривен в Год! Или 1 тонну пшеницы или сколько там кукурузы и это количество еще нужно самому вывести, вот бабушкам 80 летним развлечение, велосипедом возить сколько смогут.

Но есть у нас одна семья, которая не продала свою землю, а сама ее обрабатывает. Так у них и тракторы свои, хоть и старенькие, и работа кипит постоянно, и молотилки и веялки, которыми постоянно пользуются другие хозяева. То гречку посадят, то пшеницу, кукурузу. 5 коров, птицы свиньи, и живут люди нормально. Да работы много, но работают на себя, а была бы у них возможность продавать свою продукцию за адекватные цены, то думаю, что трактора бы у них были самые современные, как и все остальное.

Раньше в каждом дворе было 2-3 коровы, лошадь и куча мелкой живности. Несколько гектаров земли  и сенокосов и все это хозяйство кормило семью.
 
Если ты обрабатываешь только 20-30 соток земли, то только для себя ну и продать излишки, но ни о каком прокорме с земли не может идти и речи. Только когда земли в обработке много, становится рентабельно содержать скотину, которая начинает работать на тебя, это все при условии что есть куда сдавать продукцию по адекватным ценам. Тогда ты и не горбатишься на клочке земли, а становишься хозяином.

Если собрал с гектара поля пшеницу (например), то у тебя есть не только зерно скотине и птице, на муку и посадку, но и полова для строений, солома для подстилок и других нужд. Я веду к тому, что при нормальных площадях земли для сельской семьи, эта земля спокойно кормит всех и нет нужды мучится, что бы достать травы для одной коровы, которую держат ради своего творога или молока.

Вот тут и начинаешь подозревать всемирный заговор с целью обогащения, в котором продукция селян мешает корпорациям и другим жадным личностям. Тут и всеобщая стандартизация, которая вытесняет продукцию из села и наша привычка закупаться в супермаркетах. Проще продукцию агрофирмы, (обильно политую всевозможными ядами в процессе выращивания, а потом и хранения) упаковать в красочную упаковку, налепить надпись органическое и продать в супермаркете задорого, для «ценителей» натурального.

И не думайте, что все это делается в тайне, от людей. Нет, все открыто, достаточно просто задуматься и посмотреть вокруг. Все во владении наших депутатов и людей близких к власти, а значит такая ситуация выгодна государству, что особенно печально.

Небо Христанівки

Холодно, но без дождя, лучше бы дождь падал.

Щенки начали сами кушать...
( Свернуть )

Утки выросли уже в несколько раз и их любимым занятием является кушать, а лучше пожрать)))



И самое главное, то чем мы не перестаем восхищаться в Хрыстанивке. Небо.

Небо.

Небо.

Небо.

Много неба.

Мебель

Наш новый кухонный стол, а то почти год кушали за журнальным столиком, высотой по колено.
Купить новый кухонный, жутко дорого и кичево.
( Свернуть )

Нашли на местной строительной базе, что делаю столики садовые, уточнили размер. Удовольствие вынесло в 5 раз дешевле чем самый занюханый кухонный стол.

Материал сосна, цвет уже я сам делал. Пропитал грунтовкой и лаком его.

Закваска другий день

По моїй заквасці особливо не помітно, що вона бродить, але я терплячий. Додав сьогодні чайну ложку кефіру і перемішав, поставив знову біля печі.

Заквасочне

Христанівку заміта. Сніг не втримується, його несе далі вітром. Морозу сильного не має, десь - 2, але брр.

Малюк радісно і здивовано бігав по двору і старався зрозуміти, що це за дощ такий білий.

Коти вже звично чкурнули, після ранкового моціону і обходу мисливських угідь, у дім на піч.

 А я вирішив відновити практику свого хліба. Ще як жили у Києві, то регулярно випікав на своїй заквасці бездріжджовий. Тут хліб, на відміну від столиці, дуже смачний, то ж я і не заморочувався з випіканням, до того ж, духовка в нас з'явилась не так давно.

 А вчора прочитав у ЖЖ про такий рецепт і захотілось знову взятись за тісто.
Отже закваска, день перший.
Приблизно пів літрової банки просіяної муки
300 мілілітрів води (два гортятка)
чайна ложка цукру
Зробив з вечора, накрив салфеткою, поставив біля печі, з ранку вже є бульбашки.

Коли на вулиці така погода, то хочеться тільки топити у домі і робити щось смачненьке, бо на двір не висунешся, брр.

Ну ДУЖЕ багато ФОТО, обережно трафік! Постійне оновлення!

Блог Оксани за емоції і соціальне 

БЛОГ Андрія про садівництво та різне

Піднебесна Христанівка, газова

   Знову в очікуванні зарплати)))

Два останні дні щільно займався газовим питанням. У понеділок нарешті приїхав зварювальник і переробив те, що минулого разу напартачив, розповідаючи, що то вина інженера, бо то той так сказав зробити. Все переробив і спробував з мене збити ще 150 гривень, був посланий лісом з 50 гривнями, щоб не наживати ворога.

Інженер, який нам робив проект, то окрема пісня, такий собі Анатолій Барвінко, про якого ми вже пізніше довідались, що знатний халтурник. Більше тижня брехав нам по телефону, вже дзвоню, вже домовився, зараз у вас будуть, а в результаті навіть нікому не дзвонив, це причому що гроші йому були заплачені вже давно. Але то йому в карму, головне що газовики все прийняли, хоча він і цього разу напартачив, але мужики закрили очі на це.

Отже пустили газ, газова плита вже працює, піч теж. Виявилось що потрібно міняти пластину в печі. до автоматичного вимкнення, то ж мусів знову везти майстра. По дорозі заїхали в архів, перевірити чи Барвінко там все зробив, виявилось. що ні, там є тільки від руки замазаний коректором проект, без документації. але я тепер до весни жодного газовика на поріг не пущу)))

Вже під самим підйомом у Христанівку, наша мітсубіші встала, щось із стартером. Ото ж годину промучившись і перепробувавши все. копав колесо, протирав лобове скло і дивився під капот, дочекався трактора. Приїхав виручати сусід і я в перше у житті катався на буксирі. Весело і сумно, бо без машини кепсько, буду просити Сергія щоб при нагоді глянув до неї.

Сусіди визначили, що гуси вже такі. як треба, то ж при потребі вже можна різати, качок вчора пробував на вагу, теж поспіли дві штуки, дві ще малуваті.

В нашій Піднебесній Христанівці

Останніми днями мене просто переслідує словосполучення Піднебесна Христанівка, що з нашою кількістю неба не дивно.

Похолодало, ці дні десь 4-6 градусів у день, скільки в ночі я не знаю бо сплю.

Оскільки з газом ми ще не завершили, вилізли чергові ***************************************************************************************************************************** складнощі, не з нашої вини, а просто майстри що варили труби ************************ мають руки ************. Ось, то доводиться далі дровами топити.

Але оскільки я бавився у фраєра і ранком пиляв дрова легко одягнений і застудив спину, то тепер цим займається Оксана і в неї виходить навіть краще ніж у мене. впадаю у комплекси)))