Про кози

Напишу це більше для Веліни, хоча можливо й для себе, розкласти по місцях досвід. 

Першу нашу козу ми завели частково спонтанно, було місце, можливість та цікавість, як тільки ці показники сумістились ми вирішили заводить. Пошукали по інтернетах породи, послухали людей та почали шукати Зааненську породу, як саму молочну.

Берту ми знайшли аж у Лубнах, їй тоді було 1.5 року і віддавали її дуже дешево.

Чужі кози

Завжди цікаво спостерігати, як змінюється людина в незвичному середовищі, так з'являється характер)))

Ось сьогодні настав день коли Веліна вирішила завести козу!!! Це при тому, що ще пів року тому вона боялась мух, впадала в бурхливу істерику від думки про миші і малювала хрест на пузі, що ніколи не матиме кота))) Ага, шшшаассс.

З ранку мотнулись у село Харківці, що неподалік від Лохвиці за козеням, з слів господині Аненської породи. Порода нам не важлива, але то не заважає.

Довезли козеня без пригод, вже навіть трохи випасли та поселили.