Показ дописів із міткою поселення. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою поселення. Показати всі дописи
четвер, 8 жовтня 2015 р.
вівторок, 6 жовтня 2015 р.
пʼятницю, 12 липня 2013 р.
Місяць
Вже минув місяць з нашого переїзду з столиці у село Христанівка і можна підвести мінімальний підсумок.
Енею тут подобається, є де поїздити на мамі. Оксані тут подобається, є де повозити Енея. Ну і мені тут подобається.
Енею тут подобається, є де поїздити на мамі. Оксані тут подобається, є де повозити Енея. Ну і мені тут подобається.
суботу, 22 червня 2013 р.
Печалька
Хаскі не виклигала, дуже шкода, бо окрім краси, була ще неймовірно розумною і власне своєю кмітливістю нагадувала мені мою давню ротвейлера, з часів буремних, Дару-Карку.
День пішов на перекосяк, вечір в депресії.
Не пам'ятаю чи писав, але повісили тюль на вхідні двері, тепер вони нічим не відрізняються від решти місцевих дверей, а ми маємо прихисток від мух і комарів.
В місті встигаєш швидко забути, яка природа насправді, а рідкі виїзди на шашлики у Пущу, то сурогат. Тут вийшов у вечері з дому, жодного ліхтаря в селі, а від місяця виднося, аж реально читати можна, і низькі пір'ясті хмари у тому світлі хочеться погладити, такі вони об'ємні і шалено прекрасні. І це все в акомпанементі цвіркунів, птахів і рідкого мату десь у селі.
Місцеві всіляко пробують "ненав'язливо" пробити чи ми підприємці і взагалі чим дихаємо, а попутньо обсирають одне одного. Так без особливої злоби, швидше за звичкою. Я так розумію тут два сімейних клани в яких нелюбов вже століттями триває і тому селяни дуже пантрують з ким приїжджі сходяться, щоб визначитись на чиїй вони стороні. Санта Барбара, відпочиває))))
Почали збирати підписи за воду, я хз чого так пізно одумались, але почали. Так що ми маємо шанс з вівторка опинитись без води, бо не очікували такої засади і колодязь не чищений, а зробити це до вівторка я навряд чи встигну. Почали підключати до проблеми знайомих депутатів і друзів з депутатами. Подивимось чим все завершиться.
Сьогодні маю робочу суботу, відпрацьовую відгули, що набрав до переїзду, вже трохи загнався, але тішить думка, що наступного тижня матиму два дні вихідних, бо за один мозок не встигає перезавантажитись))
День пішов на перекосяк, вечір в депресії.
Не пам'ятаю чи писав, але повісили тюль на вхідні двері, тепер вони нічим не відрізняються від решти місцевих дверей, а ми маємо прихисток від мух і комарів.
В місті встигаєш швидко забути, яка природа насправді, а рідкі виїзди на шашлики у Пущу, то сурогат. Тут вийшов у вечері з дому, жодного ліхтаря в селі, а від місяця виднося, аж реально читати можна, і низькі пір'ясті хмари у тому світлі хочеться погладити, такі вони об'ємні і шалено прекрасні. І це все в акомпанементі цвіркунів, птахів і рідкого мату десь у селі.
Місцеві всіляко пробують "ненав'язливо" пробити чи ми підприємці і взагалі чим дихаємо, а попутньо обсирають одне одного. Так без особливої злоби, швидше за звичкою. Я так розумію тут два сімейних клани в яких нелюбов вже століттями триває і тому селяни дуже пантрують з ким приїжджі сходяться, щоб визначитись на чиїй вони стороні. Санта Барбара, відпочиває))))
Почали збирати підписи за воду, я хз чого так пізно одумались, але почали. Так що ми маємо шанс з вівторка опинитись без води, бо не очікували такої засади і колодязь не чищений, а зробити це до вівторка я навряд чи встигну. Почали підключати до проблеми знайомих депутатів і друзів з депутатами. Подивимось чим все завершиться.
Сьогодні маю робочу суботу, відпрацьовую відгули, що набрав до переїзду, вже трохи загнався, але тішить думка, що наступного тижня матиму два дні вихідних, бо за один мозок не встигає перезавантажитись))
пʼятницю, 21 червня 2013 р.
20-21.06
Короткий підсумок двох днів.
Гуси живі і ростуть. Особливих робіт не вдалось виконати, бо дуже спекотно і роботи в неті багато, але однаково постійно щось скубається і робиться.
Вчора нарешті зрізав стару колодку з літньої кухні тепер двері можна закривати не тільки підпираючи їх патиком, хоча там тих дверей одна назва, більшість дощок потрібно міняти. Та й дах у двох місцях має черепичні діри і взагалі, роботи коло цієї споруди багато.
Побував на горищі дому, нарешті. Трохи там є не зрозумілих для мене речей з дерева. з яких я впізнав тільки рубль. Старі куфайки, кірзаки і валянки, це все видно тут зберігали попередні хазяї. Саме горище просторе і дуже жарке))) і кусок роботи тут теж намітився, потрібно перемазати стики шиферу по кутах, але то я мабуть вже когось найму для того, хто має уяві як то робиться.
Розумні люди, по викладеним фото, підказали, що потрібно повидирати всю зелень з попід стін дому, бо руйнується фундамент, то з ранку до спеки трохи почистив. Але що робити з корінням шовковиці, я не уявляю.
Хаскі Мора зовсім плоха стала, місцевий ветеринар дав антибіотики, але навіть не оглянув толком і сьогодні дружина повезла її у Лубни за 70 км від нас у районну ветклініку. Там сказали, що то ентерит і шансів вижити 50х50, купа ліків і клопоту. Дуже сподіваюсь, що малеча виклигає.
Решта живності чудово себе почуває, Камі (кобель Шит Цу) вже навіть на дівки поривається, бо десь в селі сука тече. Ума (сука Щит Цу) балдіє на траві, а кітка вже навіть почала виходити на двір.
Сусід знову передав банку свіжого меду, скоро вже не матимемо в що його складувати, а заодно я набрав у нього тичко-балок, якими він промишляє. А то в нас у хазяйстві ще зовсім скрутно з будівельним матеріалом.
Сама прикра новина, що з вівторка нам можуть відключити сільський водогін, бо ніхто не хоче ним займатись. Що з того буде хз, бо сільський голова зовсім забив на свою роботу і ховається від людей. Дуже не хотілося б зараз попасти на гроші і купувати насоси чи свердлити свердловини, не на часі такі витрати, бо це ще мінімум 5000гр.
Гуси живі і ростуть. Особливих робіт не вдалось виконати, бо дуже спекотно і роботи в неті багато, але однаково постійно щось скубається і робиться.
Вчора нарешті зрізав стару колодку з літньої кухні тепер двері можна закривати не тільки підпираючи їх патиком, хоча там тих дверей одна назва, більшість дощок потрібно міняти. Та й дах у двох місцях має черепичні діри і взагалі, роботи коло цієї споруди багато.
Побував на горищі дому, нарешті. Трохи там є не зрозумілих для мене речей з дерева. з яких я впізнав тільки рубль. Старі куфайки, кірзаки і валянки, це все видно тут зберігали попередні хазяї. Саме горище просторе і дуже жарке))) і кусок роботи тут теж намітився, потрібно перемазати стики шиферу по кутах, але то я мабуть вже когось найму для того, хто має уяві як то робиться.
Розумні люди, по викладеним фото, підказали, що потрібно повидирати всю зелень з попід стін дому, бо руйнується фундамент, то з ранку до спеки трохи почистив. Але що робити з корінням шовковиці, я не уявляю.
Хаскі Мора зовсім плоха стала, місцевий ветеринар дав антибіотики, але навіть не оглянув толком і сьогодні дружина повезла її у Лубни за 70 км від нас у районну ветклініку. Там сказали, що то ентерит і шансів вижити 50х50, купа ліків і клопоту. Дуже сподіваюсь, що малеча виклигає.
Решта живності чудово себе почуває, Камі (кобель Шит Цу) вже навіть на дівки поривається, бо десь в селі сука тече. Ума (сука Щит Цу) балдіє на траві, а кітка вже навіть почала виходити на двір.
Сусід знову передав банку свіжого меду, скоро вже не матимемо в що його складувати, а заодно я набрав у нього тичко-балок, якими він промишляє. А то в нас у хазяйстві ще зовсім скрутно з будівельним матеріалом.
Сама прикра новина, що з вівторка нам можуть відключити сільський водогін, бо ніхто не хоче ним займатись. Що з того буде хз, бо сільський голова зовсім забив на свою роботу і ховається від людей. Дуже не хотілося б зараз попасти на гроші і купувати насоси чи свердлити свердловини, не на часі такі витрати, бо це ще мінімум 5000гр.
четвер, 20 червня 2013 р.
Нові фоточки
Викладу трохи фотографій за вчорашній день.
Це Північно-Східна частина дому, де я власне розчищав кущі смородини
це кут літньої кухні, що виходить на підїзд, там росли зарості бузини, метрів по три заввишки
вівторок, 18 червня 2013 р.
вівторок, 4 червня 2013 р.
Домик в деревне
Как неоднократно говорил В.И. Ленин - свегшилось товагищи. После длительных поисков, для нас длительных, люди годами ищут, ми нашли свой домик.
Один из критериев поиска был довольно смешным, мы сошлись на том что нам нравится звучание Полтавская область и начали искать только там. Мы конечно икали сначала и в других местах, но как только определились с областью все пошло легче. В процессе мы несколько раз чуть не курили дом, но в последний момент всегда что то шло не так.
И так через сайт анастасиевцев мы нашли людей которые уже живут в том районе и самое главное они ближе к дауншифтерам чем к анастасиевцам. Созвонились и поехали смотреть. Несмотря на мои опасения, наша старушка машинка резво пробежала все 250 км в одну сторону, 70 из которых по плохой дороге.
Полтавские холмы, это нечто,скажу я вам, и ехать и любоваться. Деревня находится недалеко от районного центра, живых людей в ней 100+. Стоит она на берегу реки, между несколькими заказниками и заповедниками, среди старых курганов. Эдакое место силы.
Встретили нас очень радушно с чаем из трав, мёдом и рассказами. Поводили, рассказали, дали пощупать дома что продавались. Вся застройка где то 60 х годов и в нормальном состоянии, в деревне есть газ, вода очень глубокая метров 20, но есть и деревенский водопровод из артезианской скважины, свет соответственно, телефон и самое главное несколько вариантов беспроводного интернета.
Приглянулся нам самый большой дом из разряда въезжай и живи ( в реальности надо хорошо приложить руки), стоит он слегка обособлено, хоть и возле дороги, но на нее обращена только одна стена, а с остальных сторон соседи довольно далеко и невидимы, а самое главное что лицо дома выходит на лес в который упирается наша делянка. Хозяин дома переехал в город к дочери, а дом пробовал купить какой то молодой горожанин, но что то у него не срослось с деньгами, хоть и просили очень недорого. В общем жене очень понравилось и сын тоже проявлял радость и я перекупил у хозяйки этот дом.
Почти четыре года запустения сделали свое дело, много чего нужно серьезно подлатать, но ничего критичного пока не нашлось. Придется долго чистить двор, от сорняков в меня ростом и битого кирпича, что остался от старых построек, ставить забор ну и по мелочи.
На той неделе съездил туда на пару дней, поменял краны водопровода, почесал затылок от того как там намудрили и впервые почувствовал разницу, в городе я просто звоню знакомому мастеру и он все делает, я только материал покупаю, а тут нужно самому голову ломать какой кран и переходник присобачить. Тоже самое со светом и газом, но ничего, разрулим. Мастер подлатать крышу нашелся быстро и оказался еще и мастером по ремонтах, так что часть проблем решится и крыша больше не протекает, что не может не радовать.
Один из критериев поиска был довольно смешным, мы сошлись на том что нам нравится звучание Полтавская область и начали искать только там. Мы конечно икали сначала и в других местах, но как только определились с областью все пошло легче. В процессе мы несколько раз чуть не курили дом, но в последний момент всегда что то шло не так.
И так через сайт анастасиевцев мы нашли людей которые уже живут в том районе и самое главное они ближе к дауншифтерам чем к анастасиевцам. Созвонились и поехали смотреть. Несмотря на мои опасения, наша старушка машинка резво пробежала все 250 км в одну сторону, 70 из которых по плохой дороге.
Полтавские холмы, это нечто,скажу я вам, и ехать и любоваться. Деревня находится недалеко от районного центра, живых людей в ней 100+. Стоит она на берегу реки, между несколькими заказниками и заповедниками, среди старых курганов. Эдакое место силы.
Встретили нас очень радушно с чаем из трав, мёдом и рассказами. Поводили, рассказали, дали пощупать дома что продавались. Вся застройка где то 60 х годов и в нормальном состоянии, в деревне есть газ, вода очень глубокая метров 20, но есть и деревенский водопровод из артезианской скважины, свет соответственно, телефон и самое главное несколько вариантов беспроводного интернета.
Приглянулся нам самый большой дом из разряда въезжай и живи ( в реальности надо хорошо приложить руки), стоит он слегка обособлено, хоть и возле дороги, но на нее обращена только одна стена, а с остальных сторон соседи довольно далеко и невидимы, а самое главное что лицо дома выходит на лес в который упирается наша делянка. Хозяин дома переехал в город к дочери, а дом пробовал купить какой то молодой горожанин, но что то у него не срослось с деньгами, хоть и просили очень недорого. В общем жене очень понравилось и сын тоже проявлял радость и я перекупил у хозяйки этот дом.
Почти четыре года запустения сделали свое дело, много чего нужно серьезно подлатать, но ничего критичного пока не нашлось. Придется долго чистить двор, от сорняков в меня ростом и битого кирпича, что остался от старых построек, ставить забор ну и по мелочи.
На той неделе съездил туда на пару дней, поменял краны водопровода, почесал затылок от того как там намудрили и впервые почувствовал разницу, в городе я просто звоню знакомому мастеру и он все делает, я только материал покупаю, а тут нужно самому голову ломать какой кран и переходник присобачить. Тоже самое со светом и газом, но ничего, разрулим. Мастер подлатать крышу нашелся быстро и оказался еще и мастером по ремонтах, так что часть проблем решится и крыша больше не протекает, что не может не радовать.
Підписатися на:
Дописи (Atom)