Свіччине весільля

Відбулась наша мандрівка у Zavitaylo's Organic House де відбувалось етно-свято Свіччине весілля. Їхали ми до наших друзів Тараса та Олени, які й організували все це дійство.

До нашої сімї, у поїздці, долучились Веліна, яка повернулась з асфальту у село))) Та Вовка з Альоною, актори театру тіней, який ми везли на свято.

Те, що ми побачили, було дуже і дуже, та краще самим побачити, а я тільки трохи буковками поясню.

Поки не забув, риба від Тараса Завітайла, це щось неймовірне, мало не побились з дружиною за неї!

Почнемо з відео, воно довге, але викинути не було що, бо все просто неймовірне.

Життя в селі. Шумейкове урочище

Недільні справи

Під курликання лелек

Вже котрий день над нами суцільні ключі різноманітного птаства, а ті що вже прилетіли, почали свої співочі концерти.

Погода весняна, дощ-сонце, але вдалось зробити трохи запланованого.

Мангал

Поїздка за мімімі

Довгий день сьогодні.

Ранок розпочався з снігу та морозу на дворі й відсутності води у крані, знову поламався насос на водонапірній вежі. А оскільки він тепер на балансі не в села, то коли буде вода ніхто не може сказати. То ж після сніданку довелось взятись за монтаж насосу в криницю, я його і так планував ставити, але не в таку ж погоду коли пальці німіють на вітрі.

Вже до обіду я зібрав до купи цю систему й вона запрацювала, що для мене дивно, знаючи які у мене стосунки з сантехнікою))) Та попри все насос качає й тепер залишилось почекати доки вода у криниці очиститься, хоча візуально вона кришталева, але з неї не брали воду (регулярно) декілька років. Тому ми хочемо здати її на аналіз, а поки вона буде для технічних потреб, а питну братимемо у сусіда. Залишається сподіватись, що водогін запрацює швидше, ніж брудні дитячі речі досягнуть критичної маси.

По денному сні Уласа, ми зібрались та поїхали купувати ще пару кролів у сусіднє село, ну як сусіднє, неподалік від Лохвиці))) А що було далі дивіться у відео.

І знову про кролів

Доки весна підкрадається, то я стараюсь встигнути зробити, що можу. Коптильня чекає свого часу, бо по ночах мороз і мурувати не можна.

На часі нова качеля для дітисьок, та оскільки я забув піонірку, то маю чекати доки Оксана прив'яже балку між деревами. а вже тоді я прилаштую гойдалку.

Про кози

Напишу це більше для Веліни, хоча можливо й для себе, розкласти по місцях досвід. 

Першу нашу козу ми завели частково спонтанно, було місце, можливість та цікавість, як тільки ці показники сумістились ми вирішили заводить. Пошукали по інтернетах породи, послухали людей та почали шукати Зааненську породу, як саму молочну.

Берту ми знайшли аж у Лубнах, їй тоді було 1.5 року і віддавали її дуже дешево.

Чужі кози

Завжди цікаво спостерігати, як змінюється людина в незвичному середовищі, так з'являється характер)))

Ось сьогодні настав день коли Веліна вирішила завести козу!!! Це при тому, що ще пів року тому вона боялась мух, впадала в бурхливу істерику від думки про миші і малювала хрест на пузі, що ніколи не матиме кота))) Ага, шшшаассс.

З ранку мотнулись у село Харківці, що неподалік від Лохвиці за козеням, з слів господині Аненської породи. Порода нам не важлива, але то не заважає.

Довезли козеня без пригод, вже навіть трохи випасли та поселили.