Недільні справи

Мишкування

Когда косишь, думаешь много

Сегодня задумался, а от чего я устаю в селе, что меня выматывает?

У меня есть две усталости, когда я за день наработался в удовольствие, а вечером заснул едва лег. В голове ни мыслей ни раздумий, в теле приятная усталость и чувство насыщенного удовлетворения собой и проделанной работой.

А есть усталость, которая раздражает и бесит, я становлюсь агрессивным и дерганым, хотя вроде ничего тяжелого не делал.

Вот сегодня разбирался в этом. Все довольно объяснимо, когда я делаю работу которую не понимаю, то устаю ацки и бешусь.

Банальный пример с сеном. Косить я освоил, хоть и надо практиковаться и еще раз практиковаться, но знали бы вы сколько нервов я себе съел в процессе сушки сена. Это же надо знать сколько раз его переворачивать, как ворошить, какую траву когда собирать, а если дождь, а когда роса и еще тысчу вопросов на которые у меня нет ответов и опыта. Вот это выматывает меня до одури.

У местных как, все сакральные знания передаются по наследству и делаются на полном автомате. Они и объяснить толком не могут как надо делать (не говоря что у каждого хозяина свой подход), а мне нужно всему учится в свои 40+ самому, просеивая все умные и не очень советы и практики.

Но зато когда я понимаю процесс (высушил же сено в дождливую погоду), то такая работа перестает изматывать, хоть и является физически тяжёлой. Нагрузил тележку сеном, килограмм 200, дотянул до сеновала, думал там и умру, пока разгружал отдохнул, попер за второй порцией. Пришел домой шатаясь. помылся, перекусил и опять готов к работе.

Это я не хвалюсь (хотя как без этого), просто у меня мозги так устроены, не могу я делать того что не понимаю или рутину жуткую. Был, по молодости, опыт работы на конвейере, лучше застрелится.

Но не смотря на все мои хитрости и понимания, косить тяжело, особенно люцерну, зараза с толстым стеблем. Потому, наверно найму человечка, пусть заработает, а я еще попрактикуюсь в косьбе)))

Спека

Третій день стоїть сильна спека, термометра ми ще не маємо, тому все на око, а око каже дуже сильна понад 30. Пече так, що навіть наш будинок прогрівається і стає душно. Сьогодні придивлявся до сусідських подвірь, всі засаджені деревами так, що будинок повністю в тіні. Літом то мабуть дуже актуально, а ось  взимку? Хоча я думаю місцеві краще знають особливості своїх зим і погоди взагалі. Проблема в тому, що щось посадити вдасться тільки осінню, а поки воно ще виросте щоб давати тінь.

Відповідно через спеку не вдається щось робити на подвір'ї. Дружина перенесла дитячий майданчик у тінь горіхів і розчищає там землю від штурпаків і будівельного сміття, там хоч трохи є комарів, та можна дітям бавитись навіть у полудень. Дітей вже 11 штук приходить, їх до нас з усього села присилають, іди там майданчик є. Вчора діти навіть озвучили думки своїх батьків, що може Оксана організує дитячий садок, а вони гривень по 10 скинуться. Повеселило.

Вияснив, що на місцевості є кизил, а у сусідів можна буде розжитись сортовим, так що з одним кущем вирішено. Обіцяли показати де можна накопати саджанців обліпихи. А батьки обіцяли привести самшиту. То ж залишилось тільки ялівцю знайти і початок буде покладено.

В вечері зібрався з силами і спалив більшу частину видимого сміття на подвір'ї. Спершу думав використати цю купу на гумус, але вона тут накопичувалась роками і заввишки получилась вища за мене, тому вирішив все ж спалити, зола теж корисна річ, а на гумус ми почнем вже своє складати.

Тішить що виноград вижив, молоді пагони ростуть, хоч і не так швидко як би хотілось. В майбутньому думаю використати його для створення зеленої альтанки, або іншого виду тіні, але коли ще то буде.

Вдалось вияснити у переселенців, що саман чудово штукатуриться гіпсовою фінішною штукатуркою. Отже тепер вже спокійніше можна планувати первинні ремонтні роботи.