пʼятниця, 21 червня 2013 р.

20-21.06

Короткий підсумок двох днів.
Гуси живі і ростуть. Особливих робіт не вдалось виконати, бо дуже спекотно і роботи в неті багато, але однаково постійно щось скубається і робиться.
Вчора нарешті зрізав стару колодку з літньої кухні тепер двері можна закривати не тільки підпираючи їх патиком, хоча там тих дверей одна назва, більшість дощок потрібно міняти. Та й дах у двох місцях має черепичні діри і взагалі, роботи коло цієї споруди багато.
Побував на горищі дому, нарешті. Трохи там є не зрозумілих для мене речей з дерева. з яких я впізнав тільки рубль. Старі куфайки, кірзаки і валянки, це все видно тут зберігали попередні хазяї. Саме горище просторе і дуже жарке))) і кусок роботи тут теж намітився, потрібно перемазати стики шиферу по кутах, але то я мабуть вже когось найму для того, хто має уяві як то робиться.
Розумні люди, по викладеним фото, підказали, що потрібно повидирати всю зелень з попід стін дому, бо руйнується фундамент, то з ранку до спеки трохи почистив. Але що робити з корінням шовковиці, я не уявляю.
Хаскі Мора зовсім плоха стала, місцевий ветеринар дав антибіотики, але навіть не оглянув толком і сьогодні дружина повезла її у Лубни за 70 км від нас у районну ветклініку. Там сказали, що то ентерит і шансів вижити 50х50, купа ліків і клопоту. Дуже сподіваюсь, що малеча виклигає.
Решта живності чудово себе почуває, Камі (кобель Шит Цу) вже навіть на дівки поривається, бо десь в селі сука тече. Ума (сука Щит Цу) балдіє на траві, а кітка вже навіть почала виходити на двір.
Сусід знову передав банку свіжого меду, скоро вже не матимемо в що його складувати, а заодно я набрав у нього тичко-балок, якими він промишляє. А то в нас у хазяйстві ще зовсім скрутно з будівельним матеріалом.
Сама прикра новина, що з вівторка нам можуть відключити сільський водогін, бо ніхто не хоче ним займатись. Що з того буде хз, бо сільський голова зовсім забив на свою роботу і ховається від людей. Дуже не хотілося б зараз попасти на гроші і купувати насоси чи свердлити свердловини, не на часі такі витрати, бо це ще мінімум 5000гр.

четвер, 20 червня 2013 р.

Нові фоточки

Викладу трохи фотографій за вчорашній день.

 Це Північно-Східна частина дому, де я власне розчищав кущі смородини
 це кут літньої кухні, що виходить на підїзд, там росли зарості бузини, метрів по три заввишки

середа, 19 червня 2013 р.

Порання

Коли ти спиш, а тобі сниться, як і що зробити по господарству, то інколи приходять цікаві ідеї в голову.

В нас була зміщена одна шиферина на даху, невідомо скільки часу, до нас в домі 3 роки не жили, і відповідно дощі і сніг затікали на горище а звідти в дім. Веранда (сіни) кусками повипадала глина до дранки, а в коридорі розводи, і в мене стояла проблема, як штукатурити ту веранду, тут же всюди саман і глина, стіни ще зрозуміло, а стелю? І от мені привиділось, що можна просто на тих двох метрах, стелі веранди, зробити "підвісну" стелю, коли прикріпляють куски красівого пінопласту 50х50, і дранки не видно і постоїть до часу капітального ремонту.

Вчора був тиждень з часу нашого переїзду і я нарешті почав бачити подвір'я, кусками правда, бо все розчистити в мене ще ні часу ні сил не вистачає. Оскільки спека тут сильна, то я переважно працюю коло дому десь до години 8-9 ранку, а далі вже берусь за свою основну роботу в неті.
Сьогодні з ранку повизбирував трохи обрізаного гілля з старого горіха, який ріс попри стіну дому і був нами спиляний, тепер там можна буде пройтись тримером і скосити двох метрові трави.

вівторок, 18 червня 2013 р.

Фото-звіт за перші дні

Христанівка. Гуси
 сусідські гуси

Реалізація не реального

Що ж, саме страшне ми пережили, це переїзд. Минулого вівторка ми знялись і виїхали з Києва у село Христанівка Лохвицького району Полтавської області.
Хоч мені вже доводилось декілька разів переїжджати. але з кожним разом це стає все важчим процесом. Можливо речами обростаєш, а можливо і салом. Та так чи інакше ми це подужали. Особливий респект дружині, бо поки я працював, вона самотужки пакувала всі коробки і мішки.
Ми своїм автом, разом з усім зоопарком поїхали вперід, щоб не зваритись в обід на спекоті, а теща контролювала вантажників і мала приїхати вантажівкою. Розвантажитись допомогли сусіди, такі ж переселенці, як і ми. з різним стажем проживання у селі.
Хаос, гамір, довкола барикади з коробок, вони і досі нікуди не ділись, та ми тут осіли, бо пережити ще один переїзд, то понад наш сили)))
За ці дні вдалось трохи покосити траву і бур'яни на подвір'ї. Мінімально влаштувати побут. Розібратись з режимом харчування комарів. Завести знайомство з сусідськими дітьми, про це детальніше можна читати в блозі дружини http://hrystanivka.blogspot.com/ . Трохи розібратись з інтернетом і почати працювати. З'їздити на місцевий ринок і привезти звітам трьох гусенят, тепер в нас окрім кота та собак, офіційно є своє господарство.
Сьогодні вирішив, що потрібно серед куп битої цегли зробити клумбу, щоб радувала око, спробую пізніше зробити фото.
Тепер про природу. Це неймовірно, попри пекельну спеку, в домі прохолодно. Цілий день тут спів птахів, в ночі теж. Перед домом ліс з ярами, який я трішки пройшов по краю, краса. Виявляється зорі, все так само, як і у моєму дитинстві, продовжують падати на голову в ночі, якщо задерти голову до гори. А все тому, що жодного ліхтаря в околиці не має, і тут якщо темно, то вже таки темно.
Поки все. Буду дописувати по ходу розвитку подій.

вівторок, 4 червня 2013 р.

Домик в деревне

Как неоднократно говорил В.И. Ленин - свегшилось товагищи. После длительных поисков, для нас длительных, люди годами ищут, ми нашли свой домик.

Один из критериев поиска был довольно смешным, мы сошлись на том что нам нравится звучание Полтавская область и начали искать только там. Мы конечно икали сначала и в других местах, но как только определились с областью все пошло легче. В процессе мы несколько раз чуть не курили дом, но в последний момент всегда что то шло не так.

И так через сайт анастасиевцев мы нашли людей которые уже живут в том районе и самое главное они ближе к дауншифтерам чем к анастасиевцам. Созвонились и поехали смотреть. Несмотря на мои опасения, наша старушка машинка резво пробежала все 250 км в одну сторону,  70 из которых по плохой дороге.

Полтавские холмы, это нечто,скажу я вам, и ехать и любоваться. Деревня находится недалеко от районного центра, живых людей в ней 100+. Стоит она на берегу реки, между несколькими заказниками и заповедниками, среди старых курганов. Эдакое место силы.

Встретили нас очень радушно с чаем из трав, мёдом и рассказами. Поводили, рассказали, дали пощупать дома что продавались. Вся застройка где то 60 х годов и в нормальном состоянии, в деревне есть газ, вода очень глубокая метров 20, но есть и деревенский водопровод из артезианской скважины, свет соответственно, телефон и самое главное несколько вариантов беспроводного интернета.

Приглянулся нам самый большой дом из разряда въезжай и живи ( в реальности надо хорошо приложить руки), стоит он слегка обособлено, хоть и возле дороги, но на нее обращена только одна стена, а с остальных сторон соседи довольно далеко и невидимы, а самое главное что лицо дома выходит на лес в который упирается наша делянка. Хозяин дома переехал в город к дочери, а дом пробовал купить какой то молодой горожанин, но что то у него не срослось с деньгами, хоть и просили очень недорого. В общем жене очень понравилось и сын тоже проявлял радость и я перекупил у хозяйки этот дом.

Почти четыре года запустения сделали свое дело, много чего нужно серьезно подлатать, но ничего критичного пока не нашлось. Придется долго чистить двор, от сорняков в меня ростом и битого кирпича, что остался от старых построек, ставить забор ну и по мелочи.

На той неделе съездил туда на пару дней, поменял краны водопровода, почесал затылок от того как там намудрили и впервые почувствовал разницу, в городе я просто звоню знакомому мастеру и он все делает, я только материал покупаю, а тут нужно самому голову ломать какой кран и переходник присобачить. Тоже самое со светом и газом, но ничего, разрулим. Мастер подлатать крышу нашелся быстро и оказался еще и мастером по ремонтах, так что часть проблем решится и крыша больше не протекает, что не может не радовать.

вівторок, 30 квітня 2013 р.

Смена курса

   Снова меня завертело. Появилась новая работа, где я могу зарабатывать тем что люблю, писательством. Работы очень много, но уже постепенно учусь делать ее быстрей, а первые недели сидел с 9.00 до 21.00. Зато зарплата меня устраивает))))
   На онлайн проекты времени не остается совсем. Хотя и фрилансер сейчас, но вечером уделяю время семье и своим романам. Потому сомневаюсь что удастся вернутся в игру в ближайшем будущем, извини Ир, получается что обманул тебя.
   По романам. Проект Б, все еще в вычитке, хотя уже ест издательства которым он интересен. Еще два романа в стадии написания, в общем все неспешно но с вдохновением.