Відправив дружину з малим у Київ, на декілька днів. Думав, ото намайструюсь, поки їх не має, досхочу. Якраз запланував сходи переробити. Угу, якраз, у вечері, як влупив дощ, як похолодало, бррр.
Ото тепер з ранку сиджу з горням гарячої кави і канапками з вершками. Тут в Христанівці, сеператорні вершки ідуть як масло, вони намазуються ножем і смачнющі, або як кажуть місцеві - ловкі. Це аналог круто, супер, наприклад дуже ловко машина нагрілась. А я такий сиджу і думаю, чого ж тут ловкого при такій спеці і вже аж потім до мене доходить, або ловкий салат. Отак і вчу місцеву мову, в процесі стараючись говорити зрозумілими для них словами, бо навіть не зауважував скільки в моїй мові англомовних термінів чи сленгових слів. Та Христанівські мешканці мають одну перевагу над нами, вони спокійно переходять з свого діалекту на загально доступну в спілкуванні з тобою. Прийшов ти по яйця, жіночка стоїть і мило щебече з тобою, потім повертається до чоловіка і видає тираду з якої ти розумієш тільки слово - куди.