Проект Б

Прийшов до тями він на столі у технарів, добряче так до нього прив'язаний  а довкола нього метушились Остап з Вахтангом, то тикаючи в нього якимись своїми приладами, то взагалі роблячи щось тільки їм відоме. Поряд стояла мама Олька.

– Принаймні ми тепер знаємо, що це дійсно ти, – вона зобразила посмішку.

– І на скільки відсотків це я?

– Дуже цікаве запитання, – зацокав язиком Вахтанг, – але тут важливіше все таки відсоток свідомості.. – Олька відсунула його в бік, не даючи осідлати улюблену тему.

– Коли ти зник, ми дуже хвилювались, але коли ти повернувся виглядаючи як щось, ми добряче перелякались, але це всього лиш наслідки адаптації до Амуля, так мовити побічні явища, мабуть. Принаймні ми на це сподіваємось.

– І цікаві в тебе були пригоди, – знову встряв Вахтаг підходячи з лабораторною колбою в якій лежало те що він приніс з світу Тіней. – Це ж який був жар пристрасті, щоб відірвати таку важливу частину тіла. Орест спробував подивитись на свою долоню де мав бути камінь, але був так добротно прив'язаний, що заледве міг повернути голову.

– Права долоня, там має бути камінь схожий на рубін, що був замість соска на цій, цій, ну там.

– Ніяких каменів ми на тобі не знайшли. – Остап почав розстібати паси якими Орест був прив'язаний  – А перевіряли ми тебе більш ніж прискіпливо.

– Я ж його бачив, він ніби прилип мені до долоні, вже тут коли я повернувся.

– Ну то дивись сам. – його звільнили повністю і дійсно долоня була без каменя. – Можливо це теж було якимось побічним явищем трансплантації.

Проект Б.

Остап і Вахтанг, два технаря хохмаря. Усі анекдоти про одмінів були писані з них, а від їх приколів не раз страждали всі на базі, але вони все ж були улюбленцями більшості, особливо тієї чиє життя залежало від роботи техніків.

– Роздягайся солоденький. – Остап поцмокав губами зображаючи хтивість.

– Тобі вище пояса чи нижче,– це було риторичне запитання, бо відповідь на нього Орест знав давно, але цього разу його здивували.

– Повністю дорогий. – він покосився на Вахтанга який стояв з «емпатоскопом» в руках.

– І ви звичайно ніфіга мені не поясните?

– Все що тобі потрібно знати і трішечки більше. – Остап пройшовся по смугам луски на його руках якимось приладом, а Вахтанг в цей час тикав «емпатоскопом» то в шию то в поясницю. Поугукаши і похмикавши між собою, вони врешті дали йому нову форму.

– Ну і що нового в мені? – форма відрізняла тільки нашивками і новизною.

– По набору емпато і «енерго амулів» ти в нас перший, – Остап кивнув вступаючи місце Вахтангу. – а от «дзеркало луна» фонить, але думаю це від надлишку свіжої інфи в тебе. – Технарі заржали.

– І якого я сюди перся?

Арменелсе, початок.

"Проект Б" дописаний. Зараз добрі люди, займаються вичитуванням тексту і дають мені розумні поради. Перед тим, як почати писати продовження, я вирішив написати приквел, щоб пояснити історію сюжету й це виливається у ще одну повноцінну книгу, що займе трохи часу.

         В процесі, стала очевидна потреба, в більш детальному описі  цього світу і його героїв, тому я спробую написати серію оповідань, що допоможуть у цьому. Перетворю своїх тарганів у букви і слова.

Проект Б.

Чотири тіла злагодженою машиною накинулось на нього, і почався танок, де він вслуховувався у їхній ритм і старався тримати краєм ока п’яту фігуру, яка залишилась стояти на місці. Рухи нападниць стали повільні і розмиті. Чи це він став занадто швидкий? Але перше тіло впало, за ним друге і третє. Він почав обхід четвертого, коли помітив, що одна з тих, що впали, підводиться в його напрямку. Впало четверте тіло, і він розвернувся до тієї, що підвелася, стримуючи рик, що рвався з горла. – Ліквідація.

–  Тінь! Не вбивай! – крик майора стримав його руку в останню мить, і він просто оглушив ту, що підвелася, і зупинився перед останньою з п'яти.

–  Нападай.

–  Навіщо? – Вона стояла перед ним по стійці вільно. – Моя ціль – залишитись живою, а не стати відбивною. Методи не обумовлювались.

–  Відбір завершено. – Орест вийшов з режиму бою, повертаючи свідомість до звичного сприйняття. І відразу ж увійшов у режим готовності проколу. – Майор  я здивований, що ви, знаючи цю назву, досі живі.

Прокол – вихід – прокол, і вони вже стоять впритул, і відчувається запах страху, що з’явився в її диханні.

– А ще більше я ображений, що ви назвали мене цим «іменем». Тому ваша служба тут вважається завершеною, і я вас забираю або ліквідовую. Майор закрила рот, так і не сказавши те, що хотіла.

–  Командування переходить до наступного за званням, а ви двоє маєте п'ять хвилин на збори. Зараз прибуде транспорт, і ми вирушаємо.

На каком писать.

Я недоволен своим экспериментом. Всё-таки чувствую, что русский не родной, тяжело на нем писать. Потому продолжу на своем родном. Те вещи, которые родятся на русском, на нем и буду выкладывать, остальное не обессудьте. В правом верхнем углу блога, установил Translate, переводит на любой удобный вам язык.

Еще одно и самое главное. Я знаю, что пишу с ошибками! И да на обоих языках! Ну не знаю я правил. Но это не мешает мне писать, а остальное правится уже после окончания полета мысли. Потому прошу не обижаться на мои ляпсусы в орфографии и грамматике, просто укажите, что и где и я поправлю. Спасибо.

Проект Б.

   Запах ее пота резко бил по ноздрям, а мокрая форма слишком подчеркивала то, что должна была скрывать.

–  Купец?

–  Тот, кого должны прислать для отбора моих девочек, –  она ​​поймала брошенное ей полотенце и вытерла лицо.

–  А, ну да.

–  И как ты собираешься их отбирать, ммм? –  Она старалась найти знаки отличия на его форме.

–  О, звание имеет мало отношения к вашей армии, поэтому не будем усложнять. –  Он оскалился в улыбке и начал двигаться за майором вниз по склону.
–  И все же, как отбирать?

Проект Б.

По многочисленным просьбам друзей, я буду понемногу переводить свою книгу на русский язык, и выкладывать ее тут.

Музе, сидящей на острове посреди океана моего воображения, и болтающей в нем ногами.



Эмоции и тени (эмоций).
Еще до конца неизвестно, что из них первично. Существовало множество теорий на эту тему, существует и поныне, однако еще никто не смог доказать свою правоту.

Что возникает первым: эмоция или тень эмоции (ее эхо во времени и пространстве), или они возникают одновременно? Вопросов было гораздо больше, чем ответов.

Материальность эмоций стала очевидной и была доказана не так давно, хотя именно они формировали историю человечества. Начали проводиться (достаточно секретные) исследования о влиянии эмоций на людей, природу, материю. Промежуточным результатом было введение понятия «тени», отголоски эмоции, которое касается более тонких энергий.

Часть первая. Белый остров.

Старые песни.

Всё-таки я непостоянный человек. Рифт, при всей своей красоте, утомил. Причем все это на уровне подсознания, и я даже не могу точно сказать, что в нем меня оттолкнуло. И чего мне искренне жаль, это атмосферы и людей, которые были в Ордене Белого Лотоса. Но держатся за что-то, только потому, что боишься кого-то обидеть, это неуважение и к ним и к себе. Поэтому я буду искренне жалеть о чудесной системе крафта этой игры, и ее прочих приятных мелочах.

То, что я вернусь в WOW, было предсказуемо. Он как старая любовница, с которой уже не нужны лишние движения и игры, и все усилия направлены на максимальное удовольствие без каких либо ограничений и запретов. К тому же я дописал книгу и начал продолжение, а именно WOW помогает мне абстрагироваться.

Ностальгия

Потрясающее видео, чуть не всплакнул. Спасибо Няшель за возможность вспомнить))))